ЯРРА - Відьма

В полі сіяв вітер
Зорі на світанку
Сама поміж зірок
З вечора до ранку

Йшла стара, горбата
Відьма щось шепоче
Сон лишив де вечір
Над хмарою регоче

Там на перепутті
Спав юнак вродливий
Він заблукав і думав
Що певно в ночі згине

Тому добраніч віям
Своїм він наспівав
І душу серед степу
Довірливо поклав